Словарь української мови (1924)/помолити

by Борис Грінченко

◀ помокти

Словарь української мови Борис Грінченко П помолити

помолитися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Помоли́ти, лю́, лиш, гл. Заставить (ребенка) молиться Богу, говоря ему молитву, которую ребенокъ повторяетъ. Ти, старий, хоч би дитину Богу помолив. Золотонош. у. А я скажу татові, що ти мене Богу не помолив. Харьк. и Екатериносл. г.