Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/поморгати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
поморгати
Берлін: Українське слово, 1924

Поморга́ти, га́ю, єш, гл. Помигать. Штирі хлопці варти дали, на соцького поморгали. Чуб. V. 983.