Словарь української мови (1924)/помутитися

by Борис Грінченко

◀ помутити

Словарь української мови Борис Грінченко П помутитися

помутнитися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Помути́тися, чу́ся, тишся, гл. 1) = Скаламутитися. 2) Помрачиться въ разсудкѣ. Христя прикро на матір дивилася, думаючи, чи не помутилася бува. Мир. Пов. I. 171.