Словарь української мови (1924)/помчати
| ◀ помуштрувати | Словарь української мови П помчати |
помчатися ▶ |
|
Помча́ти, мчу́, чи́ш, гл. Помчать, быстро понести, повезти. Куди Мар'єчку помчали, — тільки слід. Мет. 229. Чортинята миттю приробили йому довгенні крила та й помчав він мене у те са́ме дупло. Стор. МПр. 47.