Словарь української мови (1924)/помінити
Зовнішній вигляд
◀ помілко | Словарь української мови П помінити |
помінитися ▶ |
|
Поміни́ти, ню́, ни́ш, гл. 1) Обѣщать. Та вна мені помінила подарунок дати. ЕЗ. V. 146. 2) Загадать. Як зацвіте вишня на св. вечір — збудеться, на що помінила. О. 1861. XI. Св. 54.