Словарь української мови (1924)/помірний
Зовнішній вигляд
◀ помірне | Словарь української мови П помірний |
помірниця ▶ |
|
Помі́рний, а, е. 1) Въ пору, въ мѣру, какъ разъ. Мнж. 190. 2) Умѣренный. Херс. г. А я так небагацько бажала! моя молитва така помірна була. Левиц. I. 515.