Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/помісити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
помісити
Берлін: Українське слово, 1924

Поміси́ти, шу́, сиш, гл. 1) Помѣсить нѣкоторое время. 2) Смѣсить (тѣсто, глину — во множествѣ).