Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/помітати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
помітати
Берлін: Українське слово, 1924

Поміта́ти, та́ю, єш, сов. в. помести́, мету́, те́ш, гл. Месть, выметать, выместь. Будемо хату помітати. Вже й світлонька пометена. Грин. III. 47.