Словарь української мови (1924)/понавіряти
| ◀ понавівати | Словарь української мови П понавіряти |
понавішувати ▶ |
|
Понавіря́ти, ря́ю, єш, гл. Раздать въ долгъ. Людям багато понавіряв, як би то всі пооддавали.
| ◀ понавівати | Словарь української мови Борис Грінченко П понавіряти |
понавішувати ▶ |
|
Словарь української мови — П
понавіряти
Борис Грінченко
1924
Понавіря́ти, ря́ю, єш, гл. Раздать въ долгъ. Людям багато понавіряв, як би то всі пооддавали.