Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/понавіряти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
понавіряти
Берлін: Українське слово, 1924

Понавіря́ти, ря́ю, єш, гл. Раздать въ долгъ. Людям багато понавіряв, як би то всі пооддавали.