Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/понаговорювати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
понаговорювати
Берлін: Українське слово, 1924

Понагово́рювати, рюю, єш, гл. 1) Наговорить (во множествѣ). 2) Наклеветать (во множествѣ). Всі знали Борюха, навіть годили йому, щоб часом не понаговорював чого на дочок. Левиц. I. 180.