Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/понадколювати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
понадколювати
Берлін: Українське слово, 1924

Понадко́лювати, люю, єш, гл. Надколоть (во множествѣ). Хто це мені дощечки понадколював? Васильк. у.