Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/понакидати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
понакидати
Берлін: Українське слово, 1924

Понакида́ти, да́ю, єш, гл. Набросать (во множествѣ). Понакидали діти в хаті. Харьк. Ік Різдву сніги понакидають. Грин. III. 373.