Словарь української мови (1924)/понакривати

by Борис Грінченко

◀ понакрадатися

Словарь української мови Борис Грінченко П понакривати

понакриватися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Понакрива́ти, ва́ю, єш, гл. Накрыть (во множествѣ). Я понаварював, понапікав, а вони прийшли, повиїдали, листочками понакривали та й пішли. Чуб. III. 73.