Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/понамацувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
понамацувати
Берлін: Українське слово, 1924

Понама́цувати, цую, єш, гл. Нащупать (во множествѣ). Він хоч і сліпий, а не дуже з чим сховаєшся. Як почне мацати, то скрізь усе понамацує, де що лежить. Харьк. у.