Словарь української мови (1924)/понамочувати

by Борис Грінченко

◀ понамордовуватися

Словарь української мови Борис Грінченко П понамочувати

понамощувати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Понамо́чувати, чую, єш, гл. Намочить (во многихъ мѣстахъ или многое). Позбірай же все плаття нечисте та понамочуй. Васильк. у.