Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/понамочувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
понамочувати
Берлін: Українське слово, 1924

Понамо́чувати, чую, єш, гл. Намочить (во многихъ мѣстахъ или многое). Позбірай же все плаття нечисте та понамочуй. Васильк. у.