Словарь української мови (1924)/понамінювати

by Борис Грінченко

◀ понаминати

Словарь української мови Борис Грінченко П понамінювати

понамішувати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Понамі́нювати, нюю, єш, гл. Намѣнять (во множествѣ). Щетинник усячини понамінює: і полотна, і щетини, і яєць, а тоді в городі й продає. Славяносерб. у.