Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/понапинати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
понапинати
Берлін: Українське слово, 1924

Понапина́ти, на́ю, єш, гл. То-же, что и напнути, но во множествѣ. В хаті у їх світиться ще; глянув я в вікно, та нічого не бачу, бо вікна понапинані. Борзна.