Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/понасмічувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
понасмічувати
Берлін: Українське слово, 1924

Понасмі́чувати, чую, єш, гл. Насорить (во множествѣ). Бач, як дітвора понасмічувала. Звенигор. у.