Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/понаїздити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
понаїздити
Берлін: Українське слово, 1924

Понаїзди́ти, димо́, дите́, гл. Наѣхать (о многихъ), съѣхаться. Понаїздили до князя гості. Стор. МПр. 68.