Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/пониклий

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
пониклий
Берлін: Українське слово, 1924

Пони́клий, а, е. Поникшій. Схилив свою головоньку червоно-рожеву до білого пониклого личенька лилеї. Шевч. 365.