Словарь української мови (1924)/поносити

by Борис Грінченко

◀ понос

Словарь української мови Борис Грінченко П поносити

поноситися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Поноси́ти, шу́, сиш, гл. Износить (во множествѣ). Чуб. V. 538. Що матка дала, поносила усе чисто і придбать нічого не придбала. Рудч. Ск. I. 176. Оддай, мати, товаришу, хай поносить одежу. Лис. V. № 18.