Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/поносити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
поносити
Берлін: Українське слово, 1924

Поноси́ти, шу́, сиш, гл. Износить (во множествѣ). Чуб. V. 538. Що матка дала, поносила усе чисто і придбать нічого не придбала. Рудч. Ск. I. 176. Оддай, мати, товаришу, хай поносить одежу. Лис. V. № 18.