Словарь української мови (1924)/понурити

by Борис Грінченко

◀ понуристий

Словарь української мови Борис Грінченко П понурити

понуритися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Пону́рити, рю, риш, гл. Опустить, наклонить, потупить. Як понурив голову мій Гриць, то до самого дому не звів. МВ. I. 64. Очі понурив у землю. Кв.