Словарь української мови (1924)/понуруватий
| ◀ понурок | Словарь української мови П понуруватий |
понюх ▶ |
|
Пону́руватий, а, е. Смотрящій въ землю, повѣсившій голову, угрюмый. НВолын. у.
| ◀ понурок | Словарь української мови Борис Грінченко П понуруватий |
понюх ▶ |
|
Словарь української мови — П
понуруватий
Борис Грінченко
1924
Пону́руватий, а, е. Смотрящій въ землю, повѣсившій голову, угрюмый. НВолын. у.