Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/поодинокий

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
поодинокий
Берлін: Українське слово, 1924

Поодино́кий, а, е. 1) Отдѣльный. 2) Одноконный? Хтось в'їзжає до нас на подвір'є поодинокими саночками сірою конячкою. КС. 1883. II. 466.