Словарь української мови (1924)/попадя
Зовнішній вигляд
◀ попадька | Словарь української мови П попадя |
попайдити ▶ |
|
Попадя́, ді, ж. 1) Попадья, жена священника. Уповала, мамцю, на керею, думала бути попадею. Мет. 237. 2) Рыба Rhodeus amarus. Вх. Пч. II. 20. 3) Въ свадебномъ обрядѣ: бутылка настоенной водки, которую (бутылку) мать невѣсты затыкаетъ пучкомъ калины и обвязываетъ красной ленточкой; попаді не трогаютъ до тѣхъ поръ, пока не пріѣдутъ отъ новобрачнаго дружки́ послѣ комо́ри. МУЕ. III. 92. Ум. Попа́дька. Поглянув панотець на свою попадьку. Св. Л. 200.