Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/попаніти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
попаніти
Берлін: Українське слово, 1924

Попані́ти, ні́ю, єш, гл. Сдѣлаться бариномъ. Ну, як уже й мужик попаніє, то хан з його буде. Харьк. у.