Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/попелище

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
попелище
Берлін: Українське слово, 1924

По́пелище, ща, с. 1) Мѣсто, куда выбрасываютъ золу. Рк. Левиц. 2) У Шевченка съ измѣн. удареніемъ: попели́ще — попелище. А Максим на пожарище та на попелище подивився. Шевч. 590.