Словарь української мови (1924)/попелище

by Борис Грінченко

◀ попелиця

Словарь української мови Борис Грінченко П попелище

попеліти ▶

Берлін: Українське слово, 1924

По́пелище, ща, с. 1) Мѣсто, куда выбрасываютъ золу. Рк. Левиц. 2) У Шевченка съ измѣн. удареніемъ: попели́ще — попелище. А Максим на пожарище та на попелище подивився. Шевч. 590.