Словарь української мови (1924)/попелюх
| ◀ попельня | Словарь української мови П попелюх |
попелюха ▶ |
|
Попелю́х, ха́, м. 1) Сказочный герой, получившій свое имя отъ того, что въ молодости сидѣлъ въ золѣ, а затѣмъ совершившій рядъ подвиговъ и сдѣлавшійся царемъ. Звали го попелюхом, бо все у попелі сидів. Драг. 262. 2) Животн. Myoxus glis. Вх. Пч. II. 6.