Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/попелюх

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
попелюх
Берлін: Українське слово, 1924

Попелю́х, ха́, м. 1) Сказочный герой, получившій свое имя отъ того, что въ молодости сидѣлъ въ золѣ, а затѣмъ совершившій рядъ подвиговъ и сдѣлавшійся царемъ. Звали го попелюхом, бо все у попелі сидів. Драг. 262. 2) Животн. Myoxus glis. Вх. Пч. II. 6.