Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/попит

Матеріал з Вікіджерел

По́пит, ту, м. Спросъ. Він було сам без загаду своє діло справляє; а без попиту ніде тобі в світі і на малий час не одгодиться. Васильк. у.