Словарь української мови (1924)/попит
Зовнішній вигляд
◀ пописьмачити | Словарь української мови П попит |
попитання ▶ |
|
По́пит, ту, м. Спросъ. Він було сам без загаду своє діло справляє; а без попиту ніде тобі в світі і на малий час не одгодиться. Васильк. у.