Словарь української мови (1924)/попобити

by Борис Грінченко

◀ поплямкати

Словарь української мови Борис Грінченко П попобити

попобрьохатися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Попоби́ти, б'ю́, є́ш, гл. Побить, поколотить. Він знов посварився з людьми, і ті його попобили добре та й прогнали. Рудч. Ск. II. 161. Дурня попобив. Чуб. ІI. 490.