Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/попогарикати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
попогарикати
Берлін: Українське слово, 1924

Попогари́кати, каю, єш, гл. Побранить, поворчать, дѣлая кому-либо внушенія. Попогарикає було ще, поки зберуться. Сим. 222.