Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/поправляти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
поправляти
Берлін: Українське слово, 1924

Поправля́ти, ля́ю, єш, сов. в. попра́вити, влю, виш, гл. 1) Поправлять, поправить, починить. 2) Направить лошадь. Коли це дивлюсь: світиться; я й поправив на те світло. Приїздю. Мнж. 130.