Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/попращати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
попращати
Берлін: Українське слово, 1924

Попраща́ти, ща́ю, єш, гл. — кого́. Проститься съ кѣмъ. См. Попрощати. Навіки 'смо попращали свої любі гори. ЕЗ. V. 242.