Словарь української мови (1924)/попрогонити
| ◀ попрогледжувати | Словарь української мови П попрогонити |
попрогризати ▶ |
|
Попрого́нити, ню, ниш, гл. Прогнать; отогнать (во множествѣ). Попрогонь овечки, що родина здарувала. Мет. 265.
| ◀ попрогледжувати | Словарь української мови Борис Грінченко П попрогонити |
попрогризати ▶ |
|
Словарь української мови — П
попрогонити
Борис Грінченко
1924
Попрого́нити, ню, ниш, гл. Прогнать; отогнать (во множествѣ). Попрогонь овечки, що родина здарувала. Мет. 265.