Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/попрямувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
попрямувати
Берлін: Українське слово, 1924

Попрямува́ти, му́ю, єш, гл. Пойти напрямикъ, направиться. Гапка потягла в хату, а Іван попрямував до клуні.