Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/попустошити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
попустошити
Берлін: Українське слово, 1924

Попусто́шити, шу, шиш, гл. Опустошить. Вернулись, попустошивши ввесь край, руїною зробивши тихий рай. К. ПС. 13.