Словарь української мови (1924)/попідливати

by Борис Грінченко

◀ попідлещуватися

Словарь української мови Борис Грінченко П попідливати

попідлизуватися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Попідлива́ти, ва́ю, єш, гл. Полить (во множествѣ). Не дає Бог дощу: треба попідливати щепи, а то аж листя на їх крутиться. Черниг. г.