Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/попідмітати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
попідмітати
Берлін: Українське слово, 1924

Попідміта́ти, та́ю, єш, гл. Подмести (во множествѣ).