Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/попідникати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
попідникати
Берлін: Українське слово, 1924

Попідника́ти, ка́ємо, єте, гл. Подрости (о многихъ). Коб мені діти попідникали, то б я не журився. НВолын. у.