Словарь української мови (1924)/попідникати
| ◀ попідмощувати | Словарь української мови П попідникати |
попіднімати ▶ |
|
Попідника́ти, ка́ємо, єте, гл. Подрости (о многихъ). Коб мені діти попідникали, то б я не журився. НВолын. у.
| ◀ попідмощувати | Словарь української мови Борис Грінченко П попідникати |
попіднімати ▶ |
|
Словарь української мови — П
попідникати
Борис Грінченко
1924
Попідника́ти, ка́ємо, єте, гл. Подрости (о многихъ). Коб мені діти попідникали, то б я не журився. НВолын. у.