Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/попідпалювати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
попідпалювати
Берлін: Українське слово, 1924

Попідпа́лювати, люю, єш, гл. Поджечь (во множествѣ). Чи вже попідпалювала в грубах? Васильк. у.