Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/попідрублювати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
попідрублювати
Берлін: Українське слово, 1924

Попідру́блювати, люю, єш, гл. Подрубить (во множествѣ), сдѣлать при шитьѣ рубцы. Рушники вже попідрублювала. Богодух. у.