Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/попідтинати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
попідтинати
Берлін: Українське слово, 1924

Попідтина́ти, на́ю, єш, гл. Подрѣзать, подсѣчь, подрубить (во множествѣ).