Словарь української мови (1924)/попіл

by Борис Грінченко

◀ попіклуватися

Словарь української мови Борис Грінченко П попіл

попільник ▶

Берлін: Українське слово, 1924

По́піл, лу, м. Пепелъ, зола. На по́піл поби́ти. Разбить на мельчайшія части. Той кінь такий здоровенний камінь на попіл побив. Мнж. 8. Ум. Попіле́ць. Рудч. Ск. II. 109.