Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/попімститися

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
попімститися
Берлін: Українське слово, 1924

Попі́мститися, щуся, стишся, гл. Отомстить. Чоловік попімстивсь на скотині за ту деревню.