Словарь української мови (1924)/попімститися
| ◀ попіля | Словарь української мови П попімститися |
попінити ▶ |
|
Попі́мститися, щуся, стишся, гл. Отомстить. Чоловік попімстивсь на скотині за ту деревню.
| ◀ попіля | Словарь української мови Борис Грінченко П попімститися |
попінити ▶ |
|
Словарь української мови — П
попімститися
Борис Грінченко
1924
Попі́мститися, щуся, стишся, гл. Отомстить. Чоловік попімстивсь на скотині за ту деревню.