Словарь української мови (1924)/попірчити
Зовнішній вигляд
◀ попінити | Словарь української мови П попірчити |
попісникувати ▶ |
|
Попі́рчити, чу, чиш, гл. Побить, трепку дать. Трохи мене півень не попірчив, уже був хвіст ростопірчив. МУЕ. I. 167.