Словарь української мови (1924)/пора
| ◀ поп'ястися | Словарь української мови П пора |
порада ▶ |
|
Пора́, ри́, ж. 1) Время, пора. Як прийшла до його тая пора, шо вже йому треба бігти, то він так стогне. Грин. II. 137. У робочу пору. Стор. МПр. 67. 2) Возрастъ. Ді́вчина на порі́, у порі́. Дѣвушка-невѣста. Росла, росла дівчинонька та й у порі стала. Зміев. у. 3) На таки́х пора́х бу́ти. Быть беременной. Хиба ти вже забув, що покинув мене на таких порах? Чуб. II. 19. 4) Без пори́. Преждевременно. Пив дуже горілку, та так без пори і вмер. Канев. у. 5) Употр. какъ нарѣчіе: пора. Та годі седіти, да пора летіти. Мет. 257.