Словарь української мови (1924)/поражати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
поражати
Берлін: Українське слово, 1924

Поража́ти, жа́ю, єш, сов. в. пора́дити, джу, диш, гл. Совѣтовать, посовѣтовать; помочь. Моя матінко, моя порадонько! та хто ж мене поражатиме, як ви поражали? Мил. 204. Єсть у мене отець-мати, та не хочуть поражати. Грин. III. 199. Ой порадь мене, мати, як мені на світі жити, як нелюбому годити. Мет. 279. І порадив мене щиро, куди прямувати. К. Досв. 86. А чи ж не можна тому шо порадити, щоб він (упирь) не ходив? Грин. II. 100.