Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/поразити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
поразити
Берлін: Українське слово, 1924

Пора́зити, жу, зиш, гл. 1) Поранить. Поражені руки, робити нічого не можна. Черк. у. 2) Укусить. Софія ( = гадюка) поразила худобу. Вх. Зн. 53.