Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/поранити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
поранити
Берлін: Українське слово, 1924

Пора́нити, ню, ниш, гл. Ранить, изранить. Єв. Л. XX. 12. Ти мене поранила дуже. Рудч. Ск. I. 53. Положив на місті чоловіка зо три, а деяких поранив. Драг. 418.