Словарь української мови (1924)/поробити

by Борис Грінченко

◀ порняла

Словарь української мови Борис Грінченко П поробити

поробитися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Пороби́ти, блю́, биш, гл. 1) Сдѣлать (во множествѣ). Понакладали гори скель, ніби так сам Господь їх поробив. Стор. МПр. 66. Поробили собі маленькі списи. ЗОЮР. I. 285. 2) Причинить болѣзнь злой волей или какимъ либо чародѣйскимъ дѣйствіемъ. Мил. 34.